Dubno

В заповіднику постійно діють експозиції:

• в музеї: 2 зали відділу природи, 2 зали відділу народознавства, 2 зали відділу історії;
• в замку: виставка "Скарби наші духовні" - 4 зали на І поверсі надбрамного корпусу /експонуються середньовічні ікони, дзвони, підсвічники, скульптура/, галерея портретів князів, колишніх володарів замку - тронний зал.

Періодично відкриваються тимчасові виставки: "Нашого цвіту по всьому світу", "Мальовнича Україна", "Великодні дзвони душі", "Чехи і Дубенщина", "тополева мить", "Погляд з минулого", "Молодий нерест", "Символіка України" та багато інших. Деякі з виставок, як наприклад, "УПА - 60 років", "Забуттю не підлягає /хроніки комуністичної інквізиції в Україні/" були пересувними.
Документи і матеріали цих виставок переважно із фондів заповідника, які постійно поповнюються. Налагоджена активна співпраця не лише із старожилами Дубна, а й із нашими земляками із США, Канади, Польщі, Білорусії, Чехії, Росії, Ізраїлю, Франції, Німеччини та інших країн.
Так уродженець села Мирогоща /Дубенський район/ доктор, професор, видатний вчений, релігійний та громадський діяч з м.Саванна /штата Джорджія, США/, Почесний громадянин м.Дубна Юрій Шумовський подарував на вічне зберігання у заповіднику кілька тисяч документів, книг, рукописів, багатотомні мемуари "Зруйноване гніздо".

Скарби наші духовні
У фондах Державного історико-культурного заповідника м. Дубно зберігається колекція старовинних ікон, яка формувалась протягом кількох десятиліть. Взимку 1998 року було відкрито виставку "Скарби наші духовні", на якій у кількох залах виставлено ікони ХУІ-ХІХ ст.
Найбільш цінною пам'яткою є монументальна ікона "Пророк Ілля з житієм" XVI ст. На Волині їх відомо лише два десятки. Тому храмова, житійна і ікона кінця XVI ст. суттєво поповнює ряд творів волинської школи іконопису, які дійшли до нашого часу. ікона "Пророк Ілля з житієм" (липа, дві дубові шпуги, паволока, яєчна темпера, посріблення) в центрі має арковидний ковчег, зверху й знизу - поле.

В ковчег досконало вкомпоновано фронтальну величну постать пророка з розгорнутим сувоєм. Позем зі стилізованим рослинним орнаментом в зеленоохристих тонах. На жаль, втрачено значну ділянку авторського живопису в центральній частині твору.
Автор вправно компонує житійні епізоди, які через свою яскравість дещо контрастують з монументальною, спокійною в кольорі постаттю Іллі. З шести клейм, що ілюструють житійні епізоди, одне майже втрачене. Але за залишками вдалося встановити його сюжет. Клейма розташовані на іконі з двох сторін фігури: зліва - "Різдво Іллі", "Ілля і Єлисей переходять річку Йордан", "Вогняне сходження Іллі на небо". Справа - "Ілля приносить жертву на горі Хорив", "Ілля вбиває язичників ізраїльських", "Круки приносять їжу Іллі". Вони відзначені досконалим вкомпонуванням постатей в площину клейма, витонченим рисунком, ритмічним багатством ліній. Лики на клеймах добре промодельовані, позбавлені аскетизму, силуети постатей вираз_но видовжені. Ймовірно, що ця ікона малювалася як храмова для Дубенської дерев'яна церкви св. Іллі, фундатором якої був князь-меценат Костянтин-Василь Острозький. Отже, ікона пророка Іллі з житієм -єдина відома в оригіналі пам'ятка малярства, фундована К.-В. Острозьким. Припускаємо, що церква була закладена і названа в пам'ять про його брата Іллю, маєтності якого у 1576 р. перейшли до К.-В. Острозького.
А так як до 1574 р. у м. Дубні перебувала офіційна резиденція князя, подібне припущення цілком ймовірне. Про те, що місто Дубно у другій половині XVI от. відзначалось високим рівнем мистецтва, можна судити за культурно-освітньою діяльністю, яку здійснювали три місцеві монастирі при підтримці та сприянні князя К.-В. Острозького.
В підтвердження вище сказаного варто згадати про ікони кінця XVI ст. з Дубенської Хрестовоздвиженської пустині - "Христос Пантократор" та "Богородиця Одигітрія", що зберігаються у Харківському художньому музеї.
Особливо шанована ікона Богоматері, подарована князем Костянтином Костянтиновичем Острозьким Дубенському Спаському монастирю
а потім передана Хрестовоздвиженській пустині. Відомо також, що на початку XX ст. вона була перенесена до новозбудованої Іллінської церкви (де зараз знаходиться її не зовсім вдала копія).
А далі шляхи перебування цієї ікони губляться. Живописне і яскраве зображення Богоматері з Немовлям на правій руці покрите дорогоцінною ризою, зробленою з великою кількістю перлових прикрас, що свідчать про велике шанування древніх святинь і є зразком майстерної іконописної роботи.
Окрасою експозиції є масивний латунний п'ятисвічник 1575 року, який було відлито на замовлення князя Костянтина Острозького. Таких підсвічників є два. Другий - в Острозькому заповіднику. На підставці глибоко виритувано латинський текст. На пуклі стрижня є напис з ім'ям ливарника Луки Фріделянта із Гданська. Ці твори Луки Фріделянта позначені помітним впливом народного різьблення на дереві. Вони мають багато спільного з старовинними дерев'яними свічниками, яких чимало збереглось у побуті українських селян східних Карпат і інших місцевостей. Лише улюблені в гданському ливарництві фігури левів нагадують про походження їхнього автора. Гілки, що підпирають рамена свічника, хоч і мають деяку спільність із готичними формами, але майже втратили властиву їм напруженість та гостроту і трактовані в спокійних, округлих формах, притаманних українському народному мистецтву.

XVII ст. представлене іконами "Христос Вседержитель" та "Богоматір Одигітрія" з села Дерев'яне колишнього Володимир-Волинського повіту. Христос Вседержитель - це поясне зображення Ісуса Христа, в лівій руці з Євангелієм - знаком принесеного ним у світ вчення, - із правою рукою-десницею, піднятою в жесті, зверненому до світу благословенням. Христос у зеленому гіматії і темно-червоному хітоні. Довколо голови хрещатий німб. Але не тільки ці важливі атрибути об'єднують зображення Вседержителя. Сотворивши їх, художники прагнули з особливою повнотою наділити образ ісуса Христа божественною силою і величчю, хоча самі поняття про цю силу і велич мінялися з плином часу, залежали і від епохи, коли жив художник, і від його особистого досвіду. Богоматір Одигітрія, як правило, не просто ікона із зображенням матері-заступниці перед всесильним злом, а глибоко продумане, художньо-узагальнене уявлення про матір, сильну і мужню, близьку кожній простій людині своєю щирістю, людяністю, терпінням та простонародним виразом. Ікону виділяє висока живописна майстерність. Лірична м'якість зображення Богородиці свідчить про настання нової епохи в іконописі, Богоматір Одигітрія з Немовлям на лівій руці, в темно-червоному мафорії і зеленому хітоні. Позем зі стилізованим рослинним мотивом в сріблястих тонах. Широко написаний темно-червоний мафорій, об'єднуючи постаті Марії та маленького ісуса, посилює відчуття пластичної та кольорової єдності твору. Серед пам'яток XVII століття значну історичну цінність мають царські врата одного з дубенських храмів. Царські врата в православних храмах ставились у центрі іконостасу. Як правило, вони мали сталу композицію із зображенням "Благовіщення" і чотирьох євангелістів. Мотиви рослинного орнаменту відзначалися реалістичністю, але разом з тим вони мали й певний метафоричний зміст. Дуже поширений мотив виноградної лози та грон був широко відомий у християнському мистецтві, як символ віри. Характерною ознакою українського іконопису в тому числі й волинського є його ліричність. Дійсність опосередковано відображалась в іконі, що вбирала в себе думки, почуття, високі емоції своїх сучасників, іконографія святих переконливо показує, наскільки тісно релігійне мистецтво перепліталось з реальним життям. Про це нам чітко говорить ікона "Богородиця Замилування" кінця XVIII століття з Дубенської Іллінської церкви. ГІ' основною рисою є ліричне трактування пози: Богородиця притуляє Немовля до своєї щоки. Відомі варіанти сидячої або стоячої в ріст Богородиці, а також поясне зображення, причому Немовля може сидіти як на лівій, так і на правій руці. Вивчення ікон як релігійного феномена сприяє збагаченню скарбниці світової культури. Саме в музеях реставруються і зберігаються для людства десятки тисяч ікон. Завдяки цьому ми можемо прилучитися до давнього мистецтва іконопису, задовільнити всезростаючий інтерес до витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого, показати, що ікона, як твір мистецтва, займає належне місце в музеях нашої країни і за кордоном.

Портретна галерея князів-власників Дубна XV- ХІХст.
В Тронному залі замку князів Острозьких /Надбрамному корпусі/ розміщена портретна галерея князів власників замку. Серед них князі Острозькі, Заславські, Сангушкі, Любомирські, і їх дружини із знатних родин Польщі та Литви. Ці картини - це копії з полотен XVI-XVIIIст., які зберігаються в Білорусії, музеях Золочева, Львова, Варшави, Острога.
Картини виконані місцевим художником Володимиром Ковальчуком /полотно, масло/, обрамлені в різьблені рами /роботи майстрів-реставраторів заповідника/.
У цьому ж залі знаходиться крісло, вирізьблене за зразком XVIст. Оригінал зберігається в Золочівському замку.
Тополевий пух
У квітні 2004 року в Надбрамному корпусі відкрилась художня виставка Ольги Осейчук.
Ольга Григорівна Осейчук народилася 10 грудня 1938 року о селі Мокре Дубенського району на Рівненщині в сім'ї обдарованої рукодільниці та умільця коваля. Навчалася в Мокренській семирічці, Мирогощанській середній школі, на бібліотечному відділі Дубенського культосвітнього технікуму, на філологічному факультеті Рівненського педагогічного інституту.

Вчителювала, 25 років працювала інспектором Березнівського районного відділу освіти, нині викладає в Західноукраїнському коледжі "Полісся".
Від батьків перейшов до неї потяг до малювання, уміння бачити красу довколишнього світу і прагнення відтворити цю красу. Проте для власної творчості вибрала не фарби, а... тополевий пух.
Живописання тополевим пухом - мистецтво унікальне. Для творення картини на оксамитову основу пальцями або пінцетом наносяться тополеві пушинки. Вони зчіплюються з ворсинками оксамиту і достигають. Доторкуватися пальцями до самої картини не слід, бо від цього змінюється полиск матеріалу. Клей, звичайно, теж не використовується. Та й попередній ескіз не робиться - картина твориться, так, би мовити, заживо.
На перший погляд, у роботах Ольги Осейчук, тільки два кольори: темний оксамит і білий пух. Насправді ж тополевий пух має різні відтінки, різний природний полиск, у якому картини грають барвами. Ще вони сприймаються як, об'ємні і ніби підсвічені, бо, виявляється, пух здатний "намалювати" так, як, не намалюють фарби.
Роботам притаманні тонкий ліризм, філософська заглибленість, висока духовність. Вони по-новому відкривають глядачеві красу рідного краю. Душа природи озивається квітковим пелюстям та музикою пейзажів. Мотиви поезій багатьох українських письменників бринять на оксамиті натхненно і зримо.
Ольга Осейчук - учасниця багатьох художніх виставок. Чимало її робіт розійшлося по Україні, а 15 знаходяться у приватних колекціях у Великобританії та Німеччині. Художниця має багато друзів, щирих, шанувальників свого мистецтва. Вони не тільки сприяють творчості, а й пропагують її самобутні роботи. У Березному художниця-просвітянка створила своєрідну мистецьку школу. Чимало її вихованців закінчили художні училища та вузи, поєднали свою долю з образотворчим мистецтвом, з художньою творчістю. А сама Ольга Осейчук все в дорозі до здійснення нових, і нових творчих задумів, до розкриття найпотаємніших нюансів живописання тополевим пухом. Бо високе мистецтво не має межі вдосконаленню.